(Вірш присвячений моєму чоловікові в честь його 50-річчя.)
Доторкнуся до твоїх сивин,
Ти всміхнешся - зморшок ціла зграя
В кутики очей повибігає.
Часу плин. Ах, часу швидкий плин...
Як на тебе схожим став наш син!
У альбомах ще не пожовтіли
Фотографії, із тебе молодого.
А вже осінь перейшла дорогу.
Майже всі берізки облетіли.
І дощі, дощі заморосили.
Ти не той. І я давно не та.
Друзі, посоліднівши, старіють.
На очах ровесники сивіють.
Так, твоя чуприна ще густа,
Але якось зблизились свята...
Рідний мій, сьогодні п’ятдесят
Стукнуло тобі, як кажуть люди.
Хай для тебе світлим день цей буде.
Найгарнішим з особистих свят.
Глянь, який барвистий листопад!
Мов для тебе доля зберегла
Розмаїття кольорів осінніх.
Не сумуй, що роки - швидкоплинні.
Дякуй Богові, що хоронив від зла.
Що добром стежинка поросла.
Що під ясним небом, в мирний час
Ти минаєш п’ятдесяту віху,
Що обходить нашу хату лихо,
Що маяк спасіння не погас,
Дух Святий веде у вічність нас.
І нехай старіє наша плоть,
Скаче тиск, буває - крутять руки.
Наша втіха - діти та онуки.
І благословляючий Господь.
Прочитано 10993 раза. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ото ж дуже добре, гарно та поєтично. Радію за Вас, що зберегли любов та злагоду. Життя, як одна мить, проходить. Але вічність впереді.
Хай щастить Вам и дальше!
Комментарий автора: Iоній, дякую Вам за гарні слова і побажання - хай дійсно буде так. Час летить дуже швидко і не зогляділися коли воно вже набігло 50 моєму чоловікові, та й я недалеко від нього відстала. Як добре, що перед нами ціла вічність.
Татьяна
2012-02-17 09:39:44
дякую вам за ніжність і любов, так хочеться в 50 теж мати таке мудре, глибоке і любляче серце .
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
