ВСЕ ВАМ - ЛЮБИМИЦЫ ВСЕЛЕННОЙ,
В СЕМНАДЦАТЬ ПОСТОЯННЫХ ЛЕТ -
ЖЕЛАЮ В ЭТОЙ ЖИЗНИ БРЕННОЙ
СИЯНЬЯ РАДУЖНОГО СВЕТ!
ЛЮБВИ И МИРА, СЧАСТЬЯ В ДЕТЯХ,
В МУЖЧИНЕ – ВДОХНОВЕНЬЯ ПИК!
В РОДНЫХ И БЛИЗКИХ – РАДОСТЬ СВЕТА,
ЖЕЛАНЬЯМ ВАШИМ – ВЕЧНЫЙ МИГ!
О, В ВАС – ПРИРОДЫ СОВЕРШЕНСТВО,
О НЕМ НЕ ВЫСКАЖЕШЬ В СТИХАХ,
НЕИЗЪЯСНИМОЕ БЛАЖЕНСТВО -
ЛЮБВИ УЛЫБКА НА УСТАХ!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Спасибо большое за поздравления! Храни Вас, Господь!
PVL
2009-03-13 00:40:49
А что за празник то у женщин паланеты?
И знают ли они о нём или это только в соцстранах знают о солидарности, НО против чего и кого солидируются????? Комментарий автора: К сожалению, не понял первое предложение, оно и не на русском, и не на украинском, и не беларусском, и не на старом славянском, непонятно, извините...
Не понимаю о какой солидарности идет речь и что такое соцстраны, не знаю. Знаю только, что любовь к женщинам, любовь к маме побуждают писать о женщинах и женщинам. А Господь, Слава Ему не запрещает любить и славить женщину!!!
Благословений вам, пишущий на непонятном языке.
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
