«Ти живи, як живуть усі люди.
Що тобі, як було і що буде?
Що тобі до чужої долі?
Вже ніхто не вернеться з неволі!
Що тобі?! Тож чужинці – не діти,
Хай несуть це огидне ярмо:
“Будем їсти сьогодні і пити,
Адже завтра однак помремо.”
Плач, страждай і молися тихенько...
В тебе буде усе, що треба…»
НІ!!! Я хочу дихати небом!
Мати в серці любов і надію!
Я Ісусом наповню легені
І кричатиму, як породілля!!!
Закричу, щоб здригнулися гори,
Місяць зблід і злякалося горе!
Закричу, щоб попадали зорі,
Щоб проснулись поля неозорі
І надвечір засіялись світлом,
Щоб з неволі вернулися діти!!!
МІЙ ГОСПОДЬ! Я дивлюся на Тебе!
Замість мене Ти вмер на хресті…
Хочу вмерти назавжди для себе
Й бути вічно живою в Христі!
Я Тобою, Ісус, прагну жити,
Я очиститись хочу, прозріти!
В цьому світі зради й насилля
Бути світлом Твоїм і сіллю!
Я сьогодні в проломі стану,
Навкруг міста мури збудую…
Я – Твоя наречена, жадана!
Голос Бога і в темряві чую!
Я піду у підвали, темниці
І до в’язнів любов’ю торкнуся…
“Той, хто прагне, іди до криниці
І напийся із рук Ісуса!!!”
Левицька Галина,
Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Детки, в школу собирайтесь - zaharur Этот "злой" стишок, своего рода пародия на известный стишок Модзалевского, саркастически бросает вызов современной системе образования, которая усердно лишает ребёнка Детства и приспосабливает его сознание для успешной интеграции в общество счастливого потребителя. Вместо развития сердца и возрастания в познании Творца, вместо открытия ребёнку неразрывной связи между духовным и материальным миром, она пичкает до омертвения ум ребёнка огромными пакетами информации с пикантным добавлением (для прикрытия своей наготы) псевдодуховных фиговых листочков (в виде всяких "Основ религии и светской этики")
Стихотворение было навеяно, в числе прочего, "Учеником" Уильяма Блейка:
УЧЕНИК
Приятно выйти на лужок
Рассветною порой -
Трубит охотничий рожок,
И жаворонок со мной
Щебечет озорной.
А в школу не хочу идти -
И мне там не с руки,
Где под надзором взаперти
В узилище тоски
Корпят ученики.
О сколько дней я загубил,
Войдя в постылый класс!
Над книгами лишался сил,
Но знаний не запас -
Они мне не указ!
Поет ли птица или нет
Из спутанных тенет?
Как детям быть, когда Запрет
Их крылышки сомнет
И радости убьет?
Отец и мать! Коль вешний цвет
Обронит лепестки,
Коль не увидят яркий свет
Нежнейшие ростки
Под пологом тоски, -
To что созреет меж ветвей
На дереве таком?
И пору юности своей
Помянем ли добром
Глухим осенним днем?
---
